Любов Суботіна Перейти до переліку статей номеру 2003:#1
Володимир Горянський на Дунаї
 
Володимир Горянський на Дунаї
  Володимир Горянський на Дунаї  
 


Актора Київського академічного театру драми і комедії Володимира Горянського, що запам’ятався і полюбився багатьом глядачам після театральних вистав «Майн Кампф, або Шкарпетки у кавнику», «Комедія про принади гріха», «Дрібний біс» та після серіалу «День народження Буржуя» і реклами горілки «Старий друже», запросила австрійська кінокомпанія «LOTUS-FILM» зіграти роль боцмана Ґеорґа у фільмі «Дунай. Дунай. Дунай» Режисер і автор сценарію — Горан Ребич. Фільм заплановано представити на Каннському фестивалі. Це пригодницька історія родини капітана Франца. Подорож капітана Дунаєм пов’язана зі смертю його дружини. Боцман Георгій — так звуть героя Володимира Горянського. Назва корабля Франца співзвучна назві Дунаю. І історія, і цей корабель немов убирають у себе долі й енерґетику людей, що живуть навколо цієї могутньої річки. Дунай — ріка не однієї країни, тому у фільмі були задіяні актори кількох держав. Київському улюбленцю довелося терміново зайнятися німецькою лексикою й вимовою. Оплату уроків німецької взяли на себе організатори проекту. Але для спілкування з колегами «Старому другові» все ж таки довелося згадувати шкільні уроки англійської. В інтернаціональній знімальній групі були актори з Німеччини, Польщі, Югославії, Румунії, Чехії, Словаччини, Швейцарії, які між собою спілкувалися «міжнародною мовою».У такий кінопроект Горянського запросили вперше. До того ж його партнером був Отто Сандр — «леґенда німецького кіно», відомий з фільму «Небо над Берліном». Зніматись у повнометражному художньому фільмі у великій експедиції — це мрія будь-якого актора! Можливо, ще кілька таких проектів — і Горянський зовсім проміняє театр на кіно?

Розповідає Горянський: Я просто зубрив репліки німецькою! Потім уся група їх цитувала, намагаючись передати мій акцент. Це було дуже смішно! Але за сценарієм мій персонаж народився і жив в Україні, тому він міг говорити з акцентом. Спочатку мені дуже допомогла моя дружина, вона чудово знає англійську. Я ж відчув, наскільки ти почуваєш себе неповноцінною людиною без знання мови. І продюсер, і режисер розуміли, що мені важко, і всіляко підтримували... Перед початком роботи та й під час зйомок я дуже хвилювався. Адже створити характер, коли говориш чужою мовою, дуже складно. Ще гірше перебувати в оточенні акторів. Чесно кажучи, «процес притирання» досить складний, коли ти знімаєшся в нашому фільмі. А тут тим більше! До того ж усі навколо говорять різними мовами, яких я не розумію! Смішно, але мені допомагала мова жестів. Втім, на якомусь етапі я перестав почувати, що всі вони — жителі різних країн... Наша подорож-знімання тривала майже два с половиною місяця. Шлях починався в Австрії. Повторюючи шлях героїв, ми пливли Дунаєм на «Дунаї» до Сулима — таку назву має нульовий кілометр. Ми знімали фільм про те, що на Землі є одна нація ЛЮДЕЙ. Багато моментів з’ясовувалося вже під час зйомок. Я одержав скорочений переклад сценарію і німецький текст ролі. Тому результат визначатиметься на монтажному столі.

У сценарії характер мого героя був виписаний досить схематично. Безліч речей я з’являлося на знімальному майданчику. Режисер фільму спитав мене, як я відчуваю свій персонаж, чи не хочу додати якісь сцени, щоб зробити його глибшим, повнішим, щоб він був більш живим і багатогранним. Мій образ створювався майже імпровізаційно в процесі знімань. Оператор фільму сказав, що мій герой дуже контрастує з іншими персонажами і глядач обов’язково його запам’ятає і полюбить...

В. Г.: Ні в якому разі! Театр — це моя основа, мій ґрунт. Але якщо актор півтора місяця зайнятий у зйомках, він автоматично випадає з репетиційного процесу. І конфліктні ситуації виникають через те, що на все не вистачає часу. Однак театри повинні бути зацікавлені в популярності артиста, адже надалі його популярність — це аншлаги на виставах і каса театру... Коли я приїхав у Відень, мені говорили: «Ви відомий і популярний артист в Україні. Ви, напевно, дуже багатий...». У мене ж це викликало сумну посмішку. В наших театрах не зарплата, а подачка для виживання! Це ж злидні! Тому, на жаль, ми залежимо від низькопробних примітивних халтур. Але коли з’являються ось такі пропозиції, виникає почуття радості... Цей проект багато чому навчив у професійному плані. Взагалі, система організації зйомок на Заході зовсім інша. Тут з актором підписується контракт, в якому обумовлюються всі дрібниці: форма оплати, добові, умови проживання, категорія номера в готелі, можливість користування службовою машиною і т. д. Згодом питання з серії: «Дайте мені добові, ви забули нарахувати,» — просто не виникають. Більш того, коли я сказав, що хочу прилетіти з дружиною, мені оплатили і ці витрати. Приємно, що все чітко організовано й обговорено. Працюють на випередження, але вимагають абсолютної готовності на майданчику. Для організаторів важливе питання страхування артиста. Однак страхує кінокомпанія насамперед себе. В обов’язковому порядку актори проходять медичну комісію, зобов’язуються в період зйомок не займатися екстремальними видами спорту, не змінювати зачіску, не додавати у вазі. Все зазначено в контракті. І це ґарантія успішної роботи. І артист у цій системі — головне! Під час зйомок до мене завжди підходила костюмер, щоб зав’язати шнурки! Хоча я щоразу говорив, що зроблю це сам. Коли на знімальному майданчику оголошувалася перерва, відразу пропонували каву або чай, стежили за нормальним і своєчасним харчуванням акторів. В Україні вже є студії, близькі до такої організації обслуговування. Але все-таки нам ще треба вчитися...


Корисні статті для Вас:
 
Між природою і культурою2003-04-20
 
Династія Сумських2003-04-20
 
За кривду гір2003-04-21
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2003:#1

                        © copyright 2019