Анна Косенко Перейти до переліку статей номеру 2005:#1
Микола Шудря — пошуковець
 
Микола Шудря.
  Микола Шудря.  
 


Ювілей — це не тільки привід згадати про митця, а й ще одна можливість йому подякувати та вкотре звернутися до його творчості. Миколі Архиповичу Шудрі, українському письменнику, журналісту, редактору, кінодраматургу, перекладачеві виповнилося 70 років. Почавши свою журналістську роботу ще в студентські роки, Микола Архипович довгий час працював у різних періодичних виданнях (газетах «Літературна Україна», «Наш час», «Радянська Україна», журналах «Народна творчість та етнографія», «Україна»), потім зайняв посаду старшого редактора Головного управління газет і газетних поліграфічних підприємств Комітету у справах преси при Раді Міністрів УРСР. За час цієї практичної діяльності він уже накопичив творчий доробок, який потім передавав студентам, викладаючи історію книги і сценарну майстерність у Київському інституті культури (1969-1976). Чимало займався перекладацькою роботою, як правило, з білоруської мови.

Митець-журналіст працював переважно у жанрі нарису, який вважав формою, де можлива робота з пошуковим матеріалом, невідомими фактами й іменами. За сорок п’ять років його діяльності нагромадилися стоси нарисистики, що межує із науковою публіцистикою, мистецьким й історичним есе. У 80-х він захопився журналістськими розвідками, відкривши окремий розділ на шпальтах журналу «Україна», де друкувалися рукописи письменників-класиків, літературно-мистецькі знахідки, заборонені «історії» із суспільного поля. Незважаючи на те, що подібні матеріали в той час були під суворим наглядом цензури, Миколі Архиповичу вдалося надрукувати задовго до реабілітації спогади Н.Махна, листи до дружини М.Леонтовича, щоденники Ю.Яновського, Леся Курбаса, нотатники Г.Тютюнника, багато матеріалів про Олександра Довженка. За сприяння Шудрі побачили світ заховані в архівах і в приватних бібліотеках твори М.Зерова, Г.Косинки, Л.Курбаса, І.Кавалерідзе. Вже після виходу в 1993 на «чорнобильську» пенсію Микола Архипович, зокрема, готує до видання книжку поезій М.Вороного, вірші В.Отроковського, упорядковує «Сонетаріюм» М.Зерова, подає до друку деякі матеріали зі свого власного архіву, зокрема, автомонографію маляра-авангардиста О.Богомазова. Свій архів М.Шудря передав до Інстиуту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.

В кіно він був сценаристом як документальних (понад 120 стрічок), так і художніх фільмів. За повнометражні художньо-документальні фільми «Відкрий себе» (1972) і «Тарас» (1989) йому спільно з творчою групою (В.С. Костенко, Р.П.Сергієнко, О.І.Коваль) присвоєно Державну премію України ім. Тараса Шевченка (1991). У видавництві «Юніверс» виходить його книжка розвідок, есе, нарисів про О.Довженка «Геній найщирішої проби». Спільно з Володимиром Стадниченком він підготував до друку фотокнигу «Наш першорозум» про Г. Сковороду.

Анна Косенко


Корисні статті для Вас:
 

 

 

Перейти до переліку статей номеру 2005:#1

                        © copyright 2019